ЗАСКА́ЛЕНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до заска́лити. Василь Іванович скосив набік заскалене око й закусив губу (Вас., І, 1959, 65); Жінка глянула заскаленим проти сонця оком (Кос., Новели, 1962, 102).

ЗАСКА́ЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заскали́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 311.