ЗАСИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАССА́ТИ, ссу́, ссе́ш, док., перех. Те саме, що засмо́ктувати. Вона стане матір’ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її (Кол., Терен.., 1959, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 307.

Засиса́ти, са́ю, єш, гл.

1) Засасывать.

2) Жалить, кусать (о змѣяхъ). Хто буде цю молитву знати… Не буде звір його поїдати, не буде гад його засисати. Грин. III. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 94.