ЗАСИ́ДЖУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ЗАСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.

1. Довго сидіти за чим-небудь, над чимсь. Зненавидів [Гордій] її книжки, над якими вона могла засиджуватися до пізньої ночі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 5); Погода у нас чудова — а я так засидівся за тими листами, що аж обридло (Коцюб., III, 1956, 132); // Перебувати де-небудь довго, більше, ніж звичайно, ніж треба. Справ було багато, і він допізна засиджувався в канцелярії (Юхвід, Оля, 1959, 239); До пізнього вечора засиділися гості в хаті голови колгоспу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 24); // перен. Довго перебувати, проживати на одному місці. Батько мій, Микита, не любив засиджуватися на одному місці (Кучер, Дорога.., 1958, 46).

2. тільки док. Довго просидівши на одному місці, відчути затерплість, втрату гнучкості в тілі. — Он вона, Ковалівка! — перебив його Зозуля, загрюкавши в кабіну. — Давайте розімнемося перед нею. Отут на горбочку, коло вітряка. Засиділись, либонь (Кучер, Трудна любов, 1960, 401); Мені як засидітись та потім уставати, то чиста морока… (Вас., І, 1959, 144).

3. розм. Довго залишатися незаміжньою. — Нащо нашій Ромці школи, — казала вона, — пощо їй собі голову морочити? З її красою їй не прийдеться довго дома засиджуватися (Фр., III, 1950, 96); Ярина Іванівна вже… заміжня, значить. Тож, певно, така дівчина не засидиться… (Збан., Малин, дзвін, 1958, 27).

Заси́дітися в ді́вках див. ді́вка.

ЗАСИ́ДЖУВАТИСЯ², ується, недок. Пас. до заси́джувати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 304 - 305.

Заси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. заси́дітися, джу́ся, дишся, гл. Засиживаться, засидѣться. Як тільки було почує дзвін, то вже ні заграється, ні засидиться. Зоя звеліла не давати багато пляшок на стіл, щоб духовенство не засиджувалось. Левиц. І. 395.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 93.