ЗАСИВІ́ТИ, і́є, док. Виділитися сірим кольором з чого-небудь, на тлі чогось. Вечірній туман засивів над потоком, сутінки густішали по ущелинах (Гончар, Новели, 1954, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 304.

Заси́віти, вію, єш, гл.

1) Посѣдѣть.

2) Засѣрѣть. Аф. 434.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 93.