ЗАСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСЕКРЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех.

1. Робити що-небудь секретним, недоступним для сторонніх осіб. Федір Іванович не збирався щось засекречувати, і його тренування ставали школою й для тих, хто сидів на трибунах (Собко, Стадіон, 1954, 325); [Забрамський:] Так, але Єзерський каже, що Стоней засекретив свій засіб (Коч., II, 1956, 117).

2. розм. Допускати кого-небудь до секретної роботи. Засекретити працівника.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 304.