ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Те саме, що засві́чувати¹. По Волзі, засвітлюючи білі та червоні ліхтарі сигналів, пробирався старий бакенщик (Ільч., Вибр., 1948, 61); * Образно. Ці слова засвітлюють радісну надію в очах (Донч., І, 1956, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 303.