ЗАСВІ́ДЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. засві́дчити. — Я.. ладен дати в цьому засвідчення на папері (Н.-Лев., І, 1956, 625).
2. Документ, який свідчить що-небудь. Писар написав духовницю, сам підписався за свідка, попросив ще одного свідка. І той за гроші підписав засвідчення (Н.-Лев., IV, 1956, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 302.