ЗАСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех.
1. Садячи рослини, дерева, повністю займати ними ділянку землі. Лісника хвилює те, що вирубки не засаджують негайно лісом (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 121); Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте, як на дріжджах (Н.-Лев., IV, 1956, 17); Колись запущений двір огородили високими штахетами, половину садиби засадили культурним садом, перед вікнами насіяли квітів (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 40).
2. Ув’язнювати, позбавляти волі. Засадили [Хруща] в тюрму за залізні штаби (Мирний, II, 1954, 43); Він ніяк не відступав і не хотів відступити від своєї думки засадити Оксану в острог (Л. Янов., І, 1959, 49).
3. за що, до чого або з інфін. Примушувати робити що-небудь (звичайно сидячи). Панночок.. Засадим до книжок (Г.-Арт., Байки.., 1958, 147); Щоб Оленка не тинялась без діла, не нудьгувала, мати її засадила за веретено (Горд., II, 1959, 25); Так Хомі й не довелося на цей раз засадити Маковея чистити бараболю (Гончар, І, 1954, 305).
4. З силою, різким рухом устромляти якийсь предмет у що-небудь. Схватив [Низ] його за чуб рукою, Меч в серце засадив другою (Котл., І, 1952, 229); — Ти не галасуй, не матляй перед ним [собакою] пеленою, а норови палицю йому засадити в горлянку (Гончар, Таврія.., 1957, 16); // тільки док., розм. Засунути що-небудь всередину чогось (переважно руку). — Я вже хотів витягти з кишені сірники.. Вже був і руку засадив в кишеню та тільки побоявся наробити пожежі, — жартував Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 301.