ЗАРІЧА́НСЬКИЙ, а, е. Те саме, що зарі́чний. Луки зарічанські, ліси, перша світла зелень плакучих верб над водою. Зозулі десь в гущавині кують лунко, краплисто. Все напівзабуте ожило, все далеке наблизилось (Гончар, II, 1959, 108); Відколи загинула мати, зарічанська Милана була для неї не тільки подругою — сестрицею рідною (Міщ., Сіверяни, 1961, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 293.