ЗАРІЧА́НИН, а, ч. Той, хто живе на заріччі. Поруч головного майстра став працювати їхній зарічанин, колишній авіамеханік (Ю. Янов., II, 1954, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 293.

Заріча́нин, на, ж. Житель зарѣчья. Превражії тії зарічане, — вони живуть за водами. Лавр. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 90.