ЗАРІЧА́НИЙ, а, е, діал. Непокірливий: сварливий. Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде (Сл. Гр.); От згадується мені одна молодиця, — з усього села була вона задирлива і зарічана (Вовчок, VI, 1956, 226); — Правда, — підхопила Мар’яна, — що ти зарічана дуже (Кос., Новели, 1962, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 293.

Заріча́ний, а, е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 90.