ЗАРІКА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. заріка́тися. Одначе, невважаючи на своє зарікання, він мусив після вечері знов танцювать (Н.-Лев., І, 1956, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 292.

Заріка́ння, ня, с. Зарокъ. Не вважаючи на своє зарікання, він мусив після вечері знов танцювати. Левиц. Пов. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 90.