ЗАРІ́ЗАТИСЯ, і́жуся, і́жешся, док. Зарізати себе. [Микита:] Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть… та або втоплюсь, або заріжусь!.. (Крон., І, 1958, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 292.

Зарі́затися, жуся, жешся, гл. Зарѣзаться. Вийшов я з ножем в халяві з броварського лісу, щоб зарізаться. Шевч. 420.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 89.