ЗАРІ́ЗА, и, ч., діал. Убивця, розбійник. Піймали одного зарізу: То Евріала-молодця (Котл., І, 1952, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 292.

Зарі́за, зи, заріза́ка, ки, м. Убійца, людорѣзъ, рѣзникъ. Піймали одного зарізу. Котл. Ен. V. 54. Заюшився мазкою, мов лютий зарізака.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 89.