ЗАРЯДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до заряджа́ти; // у знач. ім. заряджа́ючий, чого, ч. Боєць, який заряджає вогнепальну зброю. Заряджаючий Роман Блаженко, літній уже боєць, стояв на одному коліні біля міномета на глинистій землі (Гончар, І, 1954, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 299.