ЗАРЯ́Д1, у, ч.
1. Певна кількість вибухової речовини, яка міститься у патроні, снаряді, міні і т. ін. — Ви берете заряд толу, вагою на сто кілограмів, і кладете його в сталевий балон, до якого приробляєте детонатор (Ю. Янов., І, 1954, 205); Хома Хаєцький.. сидить весь у кіптяві, вставляючи в оперення мін додаткові заряди (Гончар, І, 1954, 47).
2. Бойовий патрон, снаряд, а також куля, дріб, картеч з потрібною для пострілу кількістю вибухової речовини, введені в канал вогнепальної зброї. Пан Цибульський любив пополювать, ..а коли дуже розсердиться, то й по індиках тарахне, та й забира, щоб заряди на вітер не пішли (Стор., І, 1957, 154); Раз на вовка хука дав [Мирон]; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив… (Мирний, І, 1949, 180); Ми, жінки, почали перев’язувати поранених, подавали до гармат заряди (Кучер, Чорноморці, 1956, 259).
3. фіз. Кількість електрики, наявної в якому-небудь тілі. З рентгенівських променів Сонця в шарах атмосфери, що знаходяться на висоті 500-1000 кілометрів і вище, утворюються електричні заряди (Наука.., 11, 1962, 57); Під час грози електричні заряди хмар індукують на поверхні землі заряди протилежного знака (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 191).
4. перен. Запас сильних почуттів, якостей і т. ін. В свої ретельно відібрані слова поет уміє вкласти значний емоційний заряд (Поезія.., 1956, 247).
ЗАРЯ́Д2, у, ч., діал. Управління, керівництво. — Слухайте, пане Годієра, ..мушу виїхати на якийсь час.. Приймете на той час заряд маєтку? (Фр., VIII, 1952, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 299.