ЗАРЮ́МСАТИ, аю, аєш, док., розм. Те саме, що запла́кати 1. Здається — уткнувся б лицем у подушку та так і зарюмсав (Вас., І, 1959, 85); Ясько зарюмсав, витираючи брудним кулаком сльози (Чаб., Катюша, 1960, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 298.

Зарю́мсати, саю, єш, гл. = Зарюмати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 92.