ЗАРУНИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Почати рунитися. — Коли сходи зарунились, тисячу найбільш кущистих із них я обережно пікірувала і пересадила на грядку, як розсаду (Донч., V, 1957, 239).

2. Док. до руни́тися. Різні злаки, повні соків землі, давно вже вирвались із всеплодючого лона її на сонце — на поверхню; давно буйно зарунились і суціль вкривають її всю(Крот., Сини.., 1948, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 298.