Зару́мати, маю, єш, гл.

1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49).

2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 91.