ЗАРУМ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що зарум’я́нитися 1; // З’явитися (про рум’янець). Вони разом наче опинились у якімсь божім раї, в якімсь непевнім щастячку: на лиці живцем рум’янець зарум’янів, уста злегка розтулилися, немов серце міцніш б’ється (Вовчок, І, 1955, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 297.