ЗАРУКА́ВОК, вка, ч., заст. Манжета. — Простіть, — сказала дівчина змішано, відтягаючи руку й ховаючи її квапливо в зарукавок (Коб., III, 1956, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 297.