ЗАРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарости́ 1, 2. Глянеш вгору, бачиш між гілляками круті скелі, зарослі зеленим мохом (Н.-Лев., II, 1956, 414); Пас я біля Прип’яті. Як рідна мати, була вона для мене — широка, заросла з берегів очеретом, білими й жовтими лілеями (М. Ол., Чуєш.., 1959, 85); Носив [Степан] великі, опущені вниз вуса, щоки були густо зарослі (Гжицький, Опришки, 1962, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 296.