ЗАРОЗУМІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто поводиться зарозуміло. — Треба навчити малого зарозумільця, щоби мав пам’ятку (Ков., Тв., 1958, 433).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 295.