Зароботя́щий, а, е. Могущій хорошо зарабатывать, имѣющій хорошіе заработки. Найшовсь чоловік у прийми. Люде кажуть — добрий і зароботящий: і тесля, й столяр, і чоботарь, — до всього здатний. Г. Барв. 264.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 90.