ЗАРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати ричати. І я там був, і придивлявся, І кривду вилаять хотів, — Лев заричав, а я злякався І приказку десь загубив (Гл., Вибр., 1951, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 291.

Зарича́ти, чу́, чи́ш, гл. Заревѣть. Корова… прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. І. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 89.