ЗАРИ́КА́ТИ, и́ка́ю, и́ка́єш, док. Почати рикати (про звірів). Звір у лісах зарикав, В горах луною пішло… (Дор., Літа.., 1957, 98); Він [лев] стояв з мить нерухомо, потім позіхнув і раптом зарикав (Ів.. Ліс. казки, 1954, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 290.

Зарика́ти, ка́ю, єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали. К. Псал. 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 89.