ЗАРЕГОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, док. Почати реготатися. О. Хведор зареготався, аж канапа задвигтіла на хисткому тонкому помості (Н.-Лев., І, 1956, 120);
Всі гуртом зареготалися з оповідання похмурого оповідача (Барв., Опов.., 1902, 329); Каргалов серйозно слухав і раптом нестримно зареготався на весь кабінет (Кир., Вибр., 1960, 93); * Образно. Лиман Дніпрові Тую журбу-мову на хвилі подав. Зареготався дід наш дужий, Аж піна з уса потекла (Шевч., І, 1963, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 289.