ЗАРАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зарахува́ти. Незабаром Каро одержав повістку і, пройшовши комісію, був зарахований до Діючої армії (Рибак, Опов., 1949, 87); // зарахо́вано, безос. присудк. сл. Кілька годин тому я взяв до рук у приймальній комісії університету довідку про те, що мене зараховано студентом на філософський факультет (Мушк., Серце… 1962, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 288.