ЗАРА́ННЄ, присл., заст.

1. Рано-вранці. У хаті у них нікого не було. Зараннє пішли маток [конопель] тягати: опізнились помочити (Барв., Опов.., 1902, 380).

2. Заздалегідь. Зараннє Гарненько з лиха б напились, ..А потім ніж — і потекла Свиняча кров, як та смола, З печінок ваших [царів] поросячих (Шевч., II, 1953, 202).

3. Передчасно. Старі зараннє повмирали, А ми малими розійшлись (Шевч., II, 1953, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 288.