ЗАРА́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зарази́ти. — Ваш виноградник заражений, на корінцях зараза, вона може перейти на сусідні виноградники… (Коцюб., І, 1955, 217); Улас Уласович стояв на порозі кабінету і теж дрібно підсміювався, заражений загальними веселощами (Смолич, V, 1959, 438).

2. у знач. прикм. В якому наявна зараза (у 1 знач.). Брали воду з заражених криниць, ширили хворість із хати в хату (Крот., Сини.., 1948, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 286.