ЗАПІ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Те саме, що підпі́лля. А в запіллі, в схованці тісній, При лампаді, тьмяній, неясній Левський пише хартію нову (Воронько, Драгі.., 1959, 91); — Вірно! Пропаганду нам треба поліпшити, час виходити з глибокого запілля на люди, — підтримав Гірняка Рубанюк (Цюпа, Назустріч.., 1958, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 260.