ЗАПІКА́НКА, и, ж.

1. Горілка, заправлена прянощами і витримана певний час у гарячій печі. — Що мені благочинний! Я тут благочинний на всю волость! — репетував писар, випивши запіканки чарок зо три (Н.-Лев., IV, 1956, 138).

2. Страва, що готується способом запікання. Особливо славився ресторан своєю запіканкою з локшини з курятиною (Загреб., Європа 45, 1959, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 259.

запіка́нка = запіка́на —

1) старовинний український хмільний на­пій — горілка з прянощами, ви­тримана в гарячій печі певний час. На запікану корінькову купив кубеби й калгану (М. Макаровський);

2) традиційна страва, що готується способом запікання.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 235.