ЗАПІЗНАВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.. Узнавати кого-, що-небудь; знайомитися з кимсь, чимсь. Запізнайте світа, поки служать літа! (Укр.. присл.., 1955, 146); В його ж я запізнав Людвіга Кубу, теж чеха, що спеціально студіював українську народну музику (Сам., IІ, 1958, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 258.

Запізнава́ти, наю́, є́ш, сов. в. запізна́ти, на́ю, єш, гл. = Зазнавати, зазнати. Запознайте світа, поки служать літа. Чуб. І. 269.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 79.