ЗАПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запу́хнути, запу́хти. Домна з запухлим від сліз видом, сидячи на призьбі, годувала дитину (Коцюб., І, 1955, 123); На сірих ряднах лежав Гордій, весь в крові, запухлий і не пізнати було, чи дихає він, чи ні (Ірчан, II, 1958, 33); Полковник Ліснобродський, стоячи на батареї, непорозуміло протер запухлі після нічної пиятики очі (Гончар, II, 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 285.