ЗАПУ́ДРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запу́дрити. * Образно. Дід рідко коли навідувався до села, жив бобилем, мав красиві позеленілі, мов водорості, вуса і сухі запудрені борошном руки (Логв., Давні рани, 1961, 177)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 283.