ЗАПУГУ́КАТИ, аю, аєш, док. Почати пугукати. Тихо стало та сумно. Ще сумніш стало, як у далекому кутку запугукав здоровенний пугач (Дн. Чайка, Тв., 1960, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 283.