ЗАПРЯ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запрягти́ 1. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77); Під’їхали сани, запряжені високими сухоребрими кіньми (Кочура, Зол. грамота, 1960, 394); Коник, запряжений у лінійку, тюпав собі потиху, відганяючись куцим хвостом від набридливих мух (Тют.. Вир, 1964, 73); //Який запрігся. Роман обертається, перед ним стоїть запряжений у санчата веселий міняйло Хаскель, усе добро якого вмістилося в двох мішках (Стельмах, I, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 283.