ЗАПРЯ́ГАНИЙ, а, е. Який бував у запрягу, якого вже запрягали Не вміє, кажеш, возить: та він уже тричі запряганий (Сл. Гр.); Від часу до часу підкидував [кінь] ..голівкою вгору; був, очевидно, ще молодий і мало запряганий (Коб., І, 1956, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 282.

Запря́ганий, а, е. Бывшій въ упряжи. Не вміє, кажеш, возить: та він уже тричі запряганий. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 86.