ЗАПРОТО́РИТИСЯ, иться, док., розм.

1. Загубитися, пропасти де-небудь. — Де, каже, запроторилась та.. ступайка, що ніяк оце не надибаю (Вовчок, VI, 1956, 282).

2. Піти куди-небудь далеко, десь подітися. Запроторившись аж так далеко, Михайлик, необачний, несподівано врубався в гущину ворогів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 390).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 281.