ЗАПРОСИ́ТИ¹ див. запро́шувати.

ЗАПРОСИ́ТИ² , прошу́, про́сиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання шодо чогось. — Як там, Свириде, з поляками і Петлюрою? — Вже так довоювались, що останні бульки пускають. Поляки миру запросили (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 30).

ЗАПРОСИ́ТИ³, прошу́, про́сиш, док., перех., розм. Те саме, що запра́вити². Всі купці зійшлися до жони і питають, що хоче за корови. А жона з страхом запросила триста золотих (Калин, Закарп. казки, 1955, 204); — То скільки за отакого… невеличкого килимка запросите? (Чендей, Птахи.., 1965, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 281.

Запроси́ти См. Запрошувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 86.