ЗАПРОПА́ЩЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запропасти́ти¹; // у знач. прикм. Запропащений рукопис.

ЗАПРОПА́ЩЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запропасти́ти²; // у знач. прикм. Хлопи не відмовили почесної, пізналися на честі, сказали й свою, випили одну, другу, аж приємніше їм стало в сім куп’яку [гурті] запропащених душ (Ков., Тв., 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 280.