ЗАПРОПАСТИ́ТИ¹, ащу́, асти́ш, док., перех., розм. Подіти невідомо де, не доглянути, загубити що-небудь через недбалість. — Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх (Україна.., І, 1960, 214); * Образно. [Ганна (співа):] Чи ми тебе, доню, К серцю не тулили? Чи ми твою долю Де запропастили? (Крон., V, 1959, 149).

ЗАПРОПАСТИ́ТИ² див. запропаща́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 280.

Запропасти́ти См. Запропащати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 86.