ЗАПРО́ДУВАТИ, ую, уєш ; рідко ЗАПРОДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок.. ЗАПРОДА́ТИ, о́да́м, одаси́, док., перех.
1. заст. Те саме, що продава́ти 1. Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, ..не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63); Незлічимо всіх тих, що їх ходить по світу, запродаючи свою силу й молодість (Вовчок, Вибр., 1937, 223); Каже [татарин]: «Татарко! Я те бачу: в чистім полі не орел літає, То козак Голота добрим конем гуляє. Я його хочу живцем у руки взяти Да в город Килію запродати» (Укр.. думи.., 1955, 6); — Вишневецький не з доброї волі поступився і запродав Рокитну, що знову потрапила до рук Острозьких (Ле, Наливайко, 1957, 18).
2. заст. Укладати попередній договір про продаж чого-небудь, одержуючи задаток. Як би Мартоха прожила з дрібними дітьми, за своїм «п’яницею-недба-лицею», що запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр., III, 1952, 636); * Образно. Зять називав тестя божевільним та казав, що він запродав душу нечистій силі (Коцюб., III, 1956, 10).
3. перен. Зраджувати кого-, що-небудь з корисливою метою. [Марусяк:] Грім і пекло! Відьмо! Ти зрадила мене! Запродала! (Фр., IX, 1952, 333); Одні лягли в труні дочасовій [дочасній]. Другі — за те, щоб вище дерти чоло, За ласощі, великопанський гній — Запродали свій край і віру… (Стар., Вибр., 1959, 19); Той, хто раз уже ізрадив діти і дружину, Той і свій народ у скруті може запродати (Забашта, Вибр., 1958, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 279.