ЗАПРО́ДАНКА, и, ж. Жін. до запро́данець. [Форкіада:] Поглянуть — чисто сарана ненаситна. Що ниви нам родючі поспіль нівечить, ..Добробуту ганебнгі нищительки, Товар обмінний, капосні запроданки [служниці ]! [Єлена:] А я своєю челяддю вдоволена; Вони мені служили щиро й віддано (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 346); * Образно. Запроданко-доле! Ти мене згубила. У тісний куточок Голодом забила (Граб., І, 1959, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 279.