ЗАПРИЧАЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. недок., ЗАПРИЧАСТИ́ТИСЯ, ащу́ся, асти́шся, док., розм., заст. Те саме, що причаща́тися. — Упав та й стогну! Виволокла стара з сажу, насилу очуняв! Запричащався (Вишня, І, 1956, 82); Молоді запричастились і, по давньому звичаю, після служби повінчались (Н.-Лев., III, 1956, 75); Висповідавшись і запричастившись, він уже готовий був у дорогу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 278.

Запричаща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. запричасти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Пріобщаться, пріобщиться, принимать, принять причастіе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 85.