ЗАПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Почати примовляти (див. примовля́ти¹). Ще на подвір’ї весело запримовляв [Шугалія], закланявся, мало не скидаючи шапки (Кучер, Трудна любов, 1960, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 277.