ЗАПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., перех., рідко. Те саме, що почина́ти. Ідіть лише далі в тім напрямі, який започали ось тут (Фр., IV, 1950, 172); І летить до роду в рій З ношею вона [бджола], Щоб в коморі кошіль свій Започати з дна (Ус., Листя.., 1956, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 275.

Започина́ти, на́ю, єш, сов. в. започа́ти, чну́, не́ш, гл. Начинать, начать. Мусимо, любі земляки, заходитись укупі всі живі коло тієї праці, що започали наші предки. К. ХП. 134.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 84.