ЗАПОРУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док., рідко. Те саме, що поручи́тися. Хто запоручиться, що шановний господар не наставив довкола шпиків із своєї вірної сторожі? (Смолич, І, 1958, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 275.