ЗАПО́РПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Те саме, що зари́ти. Роззувсь Антосьо, і вдвойзі [вдвох] запорпали ті чоботи в гній, приміту поставили і пішли далі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97); Йому лишилося ще трохи грошей, то він вернув в луг, запорпав їх під корч і.. вернувся додому (Стеф., І, 1949, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 274.