ЗАПОРО́ХА, и, ж., розм. Порошинка, що попала в око. Запорохи чоловік Знести не може у очах (Фр., XI, 1952, 77); * У порівн. Волос був задоволений, що його слово попало, мов запороха, в око (Панч, II, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 274.

Запоро́ха, хи, ж. Пылинка, попавшая въ глазъ. Запорохою в оці муляє. Конст. у. Й Солоха не запороха. Ном. № 13222.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 84.